|
Дорогие друзья, форум закрыт для написания сообщений.
|
Украина и её миссия
На страницу Пред.
1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20,
21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32 След. [Всё]
|
| Предыдущая тема :: Следующая тема |
| Автор |
Сообщение |
Фёдор
Зарегистрирован: 25.09.2007
Сообщения: 1701
|
 Добавлено: Ср Мар 26, 2008 10:02 pm |
|
|
| SilverCloud писал(а): | | А ты будешь утверждать, что Украинская ССР оккупировала Украину? |
Советское вторжение пресекло процесс складывания украинского национального государства. То, что у большевиков в Украине были сторонники, еще ни о чем не говорит. Они были у них и в Финляндии в 1918 г., и в Польше в 20-м г. Советское вторжение в 1920-21 гг. привело к ликвидации самостоятельных государств в Закавказье. Советское вторжение в 1940 г. привело к ликвидации самостоятельных государств в Прибалтике. Все эти процессы были однотипны.
Главное же - это то, что современная РФ является прямым продолжением СССР. Поэтому ее руководство и пр. патриоты так нервно реагируют на то, что в бывших сов. республиках и вост. Европе советский период квалифицируется как оккупация.
Ведь, казалось бы, для РФ - будь она чем-то новым - нет ничего сложного в том, чтобы признать советский режим преступлением против человечества. От которого россияне пострадали как и другие народы. Но ведь нет же. Приятнее и удобнее возмущаться тем, что в других государствах пытаются преодолеть последствия советской деспотии. |
|
| К началу темы |
|
 |
Константин
Зарегистрирован: 10.09.2007
Сообщения: 567
Откуда: Орёл
|
|
| К началу темы |
|
|
Fourwinged
Зарегистрирован: 11.09.2007
Сообщения: 963
Откуда: Земля, Украина, Киев, Inner Space
|
| Добавлено: Ср Мар 26, 2008 10:11 pm |
|
|
ИМХО вообще коммерческая ситуация - каждый хочет нажиться на здравой идее поддержать украинский язык.
С одной стороны - явный перегиб с проталкиванием украинских дубляжей/переводов и их недостаточное качество из-за низкого финансирования. С другой - подогревание ситуации "русскоязычных ущемляют!!!". Бардак. И каждый хочет на нем бабки наварить.
Впрочем для стран xUSSR это не в диковинку.
| Фёдор Синельников писал(а): | | А когда Гитлер оккупировал Норвегию и Голландию |
| SilverCloud писал(а): | | А в вермахте у него норвежцы и голландцы при этом служили... |
Были и украинские дивизии СС. И я полностью понимаю тех, кто в них служил - далеко не все были в восторге от Советов, особенно учитывая их "мягкую" политику на местах. |
|
| К началу темы |
|
|
Фёдор
Зарегистрирован: 25.09.2007
Сообщения: 1701
|
| Добавлено: Ср Мар 26, 2008 10:24 pm |
|
|
| Константин писал(а): | | Жаль, что не сдержался и всё таки потратил время на Вас. Впредь постараюсь быть умнее. |
Уж постарайтесь. И не тратьте время ни на меня, ни на этот форум, ни, тем более, на Даниила Андреева. Всем от этого будет только лучше. |
|
| К началу темы |
|
|
Константин
Зарегистрирован: 10.09.2007
Сообщения: 567
Откуда: Орёл
|
| Добавлено: Ср Мар 26, 2008 10:25 pm |
|
|
| Fourwinged писал(а): | | посты против Украины |
Тут некоторые говорят про какого-то "Йохота", я в него не верю, но если бы он был то Вы явно под его контролем, раз уж так жёстко идентифицируете нынешние оранжевые власти, их политику и идеологию (на которых и направлены мои "выстрелы", а отнюдь не на Украину /что я многократно и объяснял, но Вы предпочитаете видеть только то, что хочется/) с Украиной в целом.
Повторю, оранжевая власть, русофобская оранжоидная идеология, галицийский украинский национализм и все производные от вышеперечисленного, к Украине не имеют никакого отношения! Это злокачественная чужеродная опухоль на украинском теле, и против этой опухоли я борюсь.
| Fourwinged писал(а): | | Думаю что любые положительные события в Украине должны вызывать у него ощущения подсознательного неудовольствия. |
Совсем наоборот! Буду рад беспредельно! И сознательно и бессознательно! Только беда в том, что истинно положительные события на Украине, основательно промытым оранжоидной пропагандой сознанием воспринимаются как однозначно отрицательные. А потому, мы с Вами друг друга вряд ли поймём. |
|
| К началу темы |
|
|
Фёдор
Зарегистрирован: 25.09.2007
Сообщения: 1701
|
| Добавлено: Ср Мар 26, 2008 10:29 pm |
|
|
Константин, не получилось? |
|
| К началу темы |
|
|
Константин
Зарегистрирован: 10.09.2007
Сообщения: 567
Откуда: Орёл
|
| Добавлено: Ср Мар 26, 2008 10:40 pm |
|
|
| Фёдор Синельников писал(а): | | И не тратьте время ни на меня, ни на этот форум, ни, тем более, на Даниила Андреева. Всем от этого будет только лучше. |
Ах, дядя Фёдор, всё-таки Вы мегаломаньяк, раз отождествляете свою персону с этим форумом и с Даниилом Андреевым, а своё самочувствием со всеобщим.  Окститесь!
Всё, умолкаю.
Спокойной ночи. |
|
| К началу темы |
|
|
Фёдор
Зарегистрирован: 25.09.2007
Сообщения: 1701
|
| Добавлено: Ср Мар 26, 2008 11:14 pm |
|
|
| Константин писал(а): | | Вы мегаломаньяк |
Лучше быть мегаломаньяком такого рода, чем ядовитой присоской Третьего Жругра. |
|
| К началу темы |
|
|
Fourwinged
Зарегистрирован: 11.09.2007
Сообщения: 963
Откуда: Земля, Украина, Киев, Inner Space
|
| Добавлено: Чт Мар 27, 2008 12:25 am |
|
|
| Константин писал(а): | | Тут некоторые говорят про какого-то "Йохота", я в него не верю, но если бы он был то Вы явно под его контролем, раз уж так жёстко идентифицируете нынешние оранжевые власти, их политику и идеологию (на которых и направлены мои "выстрелы", а отнюдь не на Украину /что я многократно и объяснял, но Вы предпочитаете видеть только то, что хочется/) с Украиной в целом. |
Не могу ничего сказать про вашего "Йохота"  , но насчет ассоциаций я молчать не стану: значит по вашему В.В.П. с всей Россией ассоциировать можно и нужно, а вот нашего президента - нет? Впрочем поживем увидим, может у нас будет первый президент-женщина 
| Константин писал(а): | | Повторю, оранжевая власть, русофобская оранжоидная идеология, галицийский украинский национализм и все производные от вышеперечисленного, к Украине не имеют никакого отношения! Это злокачественная чужеродная опухоль на украинском теле, и против этой опухоли я борюсь. |
Скажите лучше что вы боретесь с независимостью Украины от России. Впрочем, так как ваша "борьба" происходит, так сказать, теоретически, то можете продолжать.
И интересно, что вы можете знать про "украинское тело"?  Вы же постоянно пытаетесь доказать что Украина, как таковая, это миф! Ну а то что русофилия вам более близка - это и так понятно.
| Fourwinged писал(а): | | Думаю что любые положительные события в Украине должны вызывать у него ощущения подсознательного неудовольствия. |
| Константин писал(а): | | Совсем наоборот! Буду рад беспредельно! И сознательно и бессознательно! Только беда в том, что истинно положительные события на Украине, основательно промытым оранжоидной пропагандой сознанием воспринимаются как однозначно отрицательные. |
Рад это слышать. Правда ваши посты, увы, навевают мысли об обратном.
А расскажите, какие "истинно положительные" события на Украине вас радуют?
| Константин писал(а): | | А потому, мы с Вами друг друга вряд ли поймём. |
Да, пока с пониманием трудно. |
|
| К началу темы |
|
|
Константин
Зарегистрирован: 10.09.2007
Сообщения: 567
Откуда: Орёл
|
| Добавлено: Чт Мар 27, 2008 2:00 am |
|
|
| Fourwinged писал(а): | | значит по вашему В.В.П. с всей Россией ассоциировать можно и нужно |
Я, во-первых, Путина с Россией никогда не ассоциировал, я лишь говорил, что его политика в целом соответствует геополитическим, историческим и метаисторическим задачам и интересам России и Российской метакультуры. А если б ВВП вёл политику сходную с политикой ВАЮ, то я и его считал бы враждебным наростом на теле нашего народа.
| Fourwinged писал(а): | | Впрочем поживем увидим, может у нас будет первый президент-женщина |
Упаси нас Бог от Женщины-С-Косой!
| Fourwinged писал(а): | | Скажите лучше что вы боретесь с независимостью Украины от России. |
Ну, с Вашей и Вашего президента и премьера борьбой за зависимость Украины от США, мне не сравниться!
А государственная независимость России и Украины друг от друга есть зло, ибо раскалывает нашу метакультуру и наш сверхнарод; впрочем, об этом тоже много говорено (жаль, как обычно, мимо Ваших ушей прошло).
| Fourwinged писал(а): | | Вы же постоянно пытаетесь доказать что Украина, как таковая, это миф! |
В нынешней официальной оранжоидно-галицийской версии - безусловно миф! Но, как я говорил, эта версия к Украине отношения не имеет - это не Украина, это её болезнь. А Вы всё время ассоциируете болезнь с больным организмом.
| Fourwinged писал(а): | | А расскажите, какие "истинно положительные" события на Украине вас радуют? |
Меня радует, что более или мене вменяемые политические силы, несмотря на череду оранжевых госпереворотов, набирают наибольшие результаты на выборах. Радует, что в Украинской Православной Церкви ещё есть люди и силы, которые не дают оторвать её от остальной Русской Церкви. Радует, что несмотря на лингвоцид властей, русский (общерусский) язык до сих пор де факто есть главный культурный язык на Украине и державное эсперанто, которое по недоразумению величают "украинским языком", до сих пор существенно не поколебало его позиции. Радует, что в Крыму и Одессе есть гражданские силы способные противостоять экспансии НАТО. И т.д. и т.п.
Но, боюсь, что всё это Вас как раз таки не радует.
| Fourwinged писал(а): | | Да, пока с пониманием трудно. |
Именно. Пока Вы не начнёте оперировать фактами и здравым смыслом, а не мифами и националистическим русофобским гонором. |
|
| К началу темы |
|
|
Константин
Зарегистрирован: 10.09.2007
Сообщения: 567
Откуда: Орёл
|
|
| К началу темы |
|
|
Влад Ковалёв
Зарегистрирован: 10.09.2007
Сообщения: 1025
Откуда: Новосибирск
|
| Добавлено: Чт Мар 27, 2008 8:57 am |
|
|
| Константин писал(а): | | державное эсперанто, которое по недоразумению величают "украинским языком" |
Поясните пожалуса, чем же плоха Украиньска мова? Мне так этот язык очень привлекателен. |
|
| К началу темы |
|
|
Фёдор
Зарегистрирован: 25.09.2007
Сообщения: 1701
|
| Добавлено: Чт Мар 27, 2008 11:58 am |
|
|
| Влад Ковалёв писал(а): | | Поясните пожалуса, чем же плоха Украиньска мова? |
Для русских шовинистов она плоха уже самим фактом своего существования. |
|
| К началу темы |
|
|
slidopyt.ua
Зарегистрирован: 21.02.2008
Сообщения: 107
Откуда: Україна
|
| Добавлено: Чт Мар 27, 2008 12:21 pm |
|
|
| SilverCloud писал(а): | | Фёдор Синельников писал(а): | | Тебе не нравится, что в странах Восточной Европы определяют сталинский режим как оккупационный и античеловеческий? |
Античеловеческий - безусловно. Оккупационный? Для Европы и Балтии - да. Для стран Российской метакультуры - нет. Это была "своя" империя. |
Після хрещення України-Русі в 988 р. Українська церква протягом 698 років існувала в канонічній єдності з Константинополем незалежно від Московського патріархату, який виник набагато пізніше. Московська церква проголосила себе автокефальною (тобто не залежною ні від Києва, ні від Константинополя) й обрала собі митрополита в 1448 р.
Проте цю акцію не визнали ні Вселенський патріарх, ні найвищі ієрархи інших православних церков, і протягом 141 року Російська православна церква вважалася не канонічною (незаконною), її канонічність було визнано й обрано першого патріарха цієї церкви за участю Константинопольського патріарха лише в 1589 р.
Після приєднання України до Росії в 1654 р. й особливо після Андрусівського перемир'я з Польщею 1667 р., за яким Росія одержала більшу частину Правобережної України, московські царі та патріархи прагнули ліквідувати й церковну незалежність України. Особливо на цьому наполягав патріарх (з 1674 р.) Яким (Савелов). Разом з московським царем він декілька разів звертався до Константинопольського патріарха, просячи його уступити Москві Українську церкву, але згоди на це не діставав.
Тоді Москва за допомогою українського гетьмана І. Самойловича, долаючи рішучий опір українського духівництва, протягом 1684-1686 рр. самочинно приєднала Українську церкву до Московського патріархату. Але треба було все ж таки мати формальну згоду Константинопольського патріарха. Для цього навесні 1686 р. патріарх Яким послав до Константинополя досвідченого дяка Нікіту Алексєєва, який привіз патріархові Діонісію грамоти з проханням віддати Москві Київську митрополію з усіма її єпархіями і щедрі подарунки. Однак Царгородський патріарх вважав таку злуку незаконною і спочатку прохання Московського патріарха знову відхилив.
Тоді спритний Нікіта Алексєєв вирішив звернутися безпосередньо до турецької влади, від якої був залежний Константинопольський патріарх. Коли недавно обраний патріарх Діонісій приїхав до м. Адріанополя, щоб нову його посаду затвердив Великий візир Османської імперії, там уже був московський посланець і встиг домовитись із турецьким володарем. Великий візир, будучи непоганим політиком, хотів зберегти добрі стосунки з Москвою і нейтралізувати Росію у війні Туреччини з Польщею, Австрією та Венецією, а тому наказав патріархові Діонісію задовольнити прохання Москви.
Лише після цього у травні 1686 р. Діонісій видав грамоту про передачу Української церкви під юрисдикцію Московського патріархату, взявши за це від московського посла доброго хабара — 200 золотих червінців і 120 чорнолискучих соболів. Однак невдовзі через цей неканонічний вчинок Діонісій був позбавлений патріаршого престолу, але церковну автономію Україні так і не повернули. (Детальніше див.: Никольский H. Патриаршество в России // Энциклопедический словарь о-ва «Бр. А. и И. Гранат и К°». — Изд. 7. — Т. 31. - М., [1915]. — С. 376-378; Огієнко І. І. Українська церква. — К., 1993. - С. 157-194).
http://litopys.org.ua/pivtorak/pivt10.htm
Добавлено спустя 4 минуты 2 секунды:
| SilverCloud писал(а): | Товарищи украинцы, просветите, плиз  |
Тернистий шлях українства
1686 р. — Ліквідація автономії української церкви, незаконне й насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату і встановлення Московським патріархом контролю в Україні над церквою, освітою і культурою.
1687 р. — Вимоги Москви до гетьмана України сприяти збільшенню кількості змішаних шлюбів між українцями та росіянами («Коломацькі статті»).
1689 р. — Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.
1690 р. — «Анафема» Московського собору на «киевские новые книги» — книжки П. Могили, К. Ставровецького, І. Галятовського, Я. Барановича, А. Радивиловського, І. Славинецького та інших, писані тодішньою українською літературною мовою.
1693 р. — Заборона Московського патріарха привозити до Москви українські книжки.
1708 р., листопад — Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців — 6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено).
1709 р. — Указ Петра І про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві.
1720 р. — Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки перед друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими, «дабы... особливого наречия в оных не было».
1721 р. — Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні.
1729 р. — Указ царя Петра II (внука Петра І), який зобов'язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.
1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. — Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
1764 р. — Інструкція Катерини II князю О. В'яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.
1764 р., 10 листопада — Указ Катерини II про ліквідацію в Україні гетьманського правління.
1769 р. — Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.
1775 р., 3 серпня — Маніфест Катерини II «Об уничтожении Запорожской Сечи и причисления оной к Малороссийской губернии» та про закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1783 р., 3 травня — Указ Катерини II про закріпачення селян у Лівобережній Україні.
1784 р. — Русифікація початкової освіти в Україні.
1786 р. — Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов'язковість «чистого российского языка» в Київській академії.
1800 р. — Наказ Павла І про запровадження в Україні будівництва церков у московському синодальному стилі й заборона церковного будівництва в стилі козацького бароко.
1817 р. — Закриття Києво-Могилянської академії.
1817 р. — Запровадження викладання польською мовою в усіх початкових і вищих народних школах Галичини, яка входила в той час до Австро-Угорської імперії. 1831 p. — Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в Україні).
1834 р. — Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації «Юго-Западного края».
1847 р., березень—квітень — Розгром «Товариства св. Кирила і Мефодія» у Києві, арешт його учасників і покарання ув'язненням та засланням у віддалені губернії Росії. Посилення переслідувань української мови, літератури та культури.
1847 р., 5 квітня — Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовим солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І «під найсуворіший нагляд, із забороною писати й малювати», що було рівнозначне ув'язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).
1859 р. — Заміна австро-угорською владою української абетки латинською у Східній Галичині та на Буковині.
1862 р. — Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих.
1863 р., 18 липня — Циркуляр міністра внутрішніх справ Роси П. Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії («Валуєвський циркуляр»).
1869, 1886 рр. — Укази царської адміністрації про доплати чиновникам «в десяти Юго-Западных губерниях лицам русского происхождения, исключая, однако, местных уроженцев», за успіхи в русифікації України.
1876 р., 18 травня — Таємний Емський указ Олександра II про заборону ввезення з-за кордону до імперії будь-яких українських книг і брошур, заборону українського театру й друкування українською мовою оригінальних творів художньої літератури, текстів українських пісень під нотами.
1881 р. — Циркуляр міністерства внутрішніх справ на роз'яснення Емського указу всім губернаторам Росії.
1881 р. — Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою.
1883 р. — Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.).
1888 р. — Указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами.
1895 р. — Заборона українських книжок для дітей.
1899, 1903 рр. — Заборона української мови на Археологічному з'їзді в Києві та на відкритті пам'ятника І. Котляревському в Полтаві.
1907 р. — Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905—1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури.
1908 р. — Указ сенату Російської імперії про «шкідливість» культурної та освітньої діяльності в Україні, «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности».
1910 р. — Циркуляр П. Столипіна про заборону створення «инородческих товариществ, в том числе украинских и еврейских, независимо от преследуемых ими целей».
1914 р., березень — Заборона царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.
1914 р., вересень — Арешт і страта відступаючими австрійцями та угорцями сотень українців без слідства й суду за підозрою в проросійських симпатіях (30 тис. галичан і буковинців було інтерновано в концтаборах).1914 p. — Указ Миколи II про скасування української преси. Заборона в окупованих російською армією Галичині та на Буковині вживання української мови, друкування книг, газет і журналів українською мовою. Розгром товариства «Просвіта», зруйнування бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців до Сибіру.
1918 р., 7 січня — Наступ більшовицьких військ під проводом В. Антонова-Овсієнка на Лівобережжя й Південну Україну.
1918 р., 29 січня — Битва під Крутами між 4-тисячною більшовицькою армією М. Муравйова та 300 національно свідомими київськими студентами (всі юнаки загинули в нерівній борні).
1918 р., 11 листопада — Румунські війська захопили Чернівці, а згодом — і решту Північної Буковини.
1918 р., листопад — Польські війська окупували Лемківщину, Надсяння, Холмщину та Підляшшя.
1918 р., 21 листопада — Поляки захопили Львів.
1918 р., 28 листопада — Скликаний румунами «Генеральний конгрес Буковини» проголосив злуку Буковини з Румунією.
1918 р., початок грудня — Другий наступ більшовицьких військ на Україну.
1918 р., 18 грудня — Французько-грецький десант в Одесі.
1919 р., січень—березень — Війська Антанти захопили Південно-Західну Україну з м. Одесою, Миколаєвом, Херсоном.
1919 р., 15 січня — Чеські війська захопили Ужгород.
1919 р., 23—31 січня — Хотинське повстання проти румунської окупації Бессарабії.
1919 р., травень—червень — Окупація Східної і Південної України військами А. Денікіна.
1919 р., 31 серпня — Захоплення Києва денікінцями.
1919 р., жовтень — Армія А. Денікіна зайняла Правобережну Україну.
1919 р., 7 листопада — Початок третього наступу більшовиків на Україну (до середини лютого 1920 р. вони витиснули війська А. Денікіна з України).
1919 р., 16 грудня — Більшовики втретє захопили Київ.
1920 р., 20 січня — Скасування поляками Галицького Крайового Сейму та Крайового Виділу і поділ Галичини на 3 воєводства. Заборона української преси, підпорядкування шкільництва польському міністерству освіти.
1920 р., 26 травня — Контрнаступ більшовиків на Україну (12 червня вони зайняли Київ, у липні— серпні — майже всі українські землі, за винятком Галичини).
1921 р., серпень — Більшовики розгромили загони Н. Махна.
1921 р., 22 листопада — Розстріл більшовиками 359 полонених бійців армії УНР під проводом Ю. Тютюнника під м. Базар на Житомирщинні.
1921—1923 рр. — Голод у степових районах України, спричинений політикою «воєнного комунізму» та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинуло до 1,5 млн. селян.
1924 р., 26 липня — Прийняття в Румунії закону, на підставі якого українців проголошено тими румунами, що «забули свою рідну мову». Посилена румунізація всіх видів шкільної освіти (завершена 1927 р.).1924 р., 31 липня — Заборона української мови в польських державних та самоуправних установах Західної України.
1926 р., 25 травня Вбивство С. Петлюри в Парижі.
1929 р., вересень — Арешт визначних діячів української науки, культури й УАПЦ за «належність» до вигаданих ОДПУ Спілки Визволення України (СВУ) та Спілки Української Молоді (СУМ).
1929—1930 рр. — Перша фаза колективізації й «розкуркулення» в Україні. Виселення сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід.
1930 р., 28—29 січня — Надзвичайний Церковний Собор у Києві ліквідував УАПЦ і Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР). Арешт митрополита М. Борецького та інших церковних діячів.
1930 р., 9 березня—19 квітня — Судовий процес у Харкові над 45-ма діячами української науки, літератури, культури, УАПЦ за належність до так званої «Спілки Визволення України» (СВУ).
1930 р., вересень—листопад — «Пацифікація» (жорстокі репресивні акції за наказом Ю. Пілсудського проти українського населення та провідних діячів українського політичного і культурного життя) в Галичині. Нищення українських культурних установ, кооперативів, масові арешти.
1931 р., лютий — Арешти колишніх діячів УНР (В. Голубович, П. Христюк, М. Шраг та ін.).
1931 р., лютий Депортація М. Грушевського до Москви.
1932 р., 23 квітня — Постанова ЦК ВКП(б) про ліквідацію літературних організацій і утворення єдиної Спілки письменників СРСР.
1932 р., 7 серпня — Ухвалення ЦК ВКП(б) і Раднаркомом СРСР закону «Про охорону соціалістичної
власності», який за «присвоєння» селянами навіть жмені колгоспного зерна карав розстрілом або концтабором.
1932 р., 23 грудня — Поляки стратили бойовиків ОУН В. Біласа і Д. Данилишина.
1933 р., 13 травня — Самогубство М. Хвильового як протест проти погрому більшовицьким керівництвом української культури.
1933 р., 7 липня — Самогубство М. Скрипника, доведеного до відчаю більшовицькою владою.
Кінець 1932 — весна 1933 року — Організація більшовицьким режимом штучного голодомору в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн. українських селян. Масове переселення росіян у вимерлі українські села.
1933 р. — Погром українців на Кубані.
1933 р., 22 листопада — Постанова ЦК КП(б)У про припинення українізації.
1934—1941 рр. — Знищення архітектурно-культурних пам'яток у різних містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції.
1934 р., 18 червня — Створення польським урядом концентраційного табору в Березі-Картузькій, у якому перебувало значна кількість українських політичних діячів.
1934 р., 13—15 грудня — У зв'язку з убивством С. Кірова засудження до розстрілу діячів української культури, серед яких — письменники Г. Косинка, К. Буревій, Д. Фальківський, О. Близько, І. Крушельницький та ін.
1936 р., 13 січня — Варшавський процес над 12-ма членами ОУН, звинувачених у вбивстві Б. Пєрацького. Засудження керівників ОУН С. Бандери, М. Лебедя та М. Карпинця до смертної кари. 1936 р., квітень — Арешт і розстріл Ю. Коцюбинського як нібито керівника українського троцькістського центру.
1936 р., жовтень — 1938 р., листопад — Чергова чистка КП(б)У і масовий терор в Україні (так звана «єжовщина»).
1937 р., 19—20 квітня, 23 червня — Два політичні процеси румунського військового суду над українськими націоналістами на Буковині, яких було звинувачено в революційній діяльності та в заперечуванні законності румунської влади над українськими землями.
1937 р., 30 серпня - Самогубство голови уряду УРСР П. Любченка.
1937 р., друга половина — Ліквідація майже всього складу уряду УРСР і всього ЦК КП(б)У.
1937 р., листопад — Масовий розстріл ув'язнених на Соловках українських письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя жовтневого перевороту).
1938 р. — Сталінська постанова «Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР».
1938 р., 24 квітня — Впровадження російської мови як обов'язкової в усіх школах України.
1938 р., 23 травня — Вбивство Є. Коновальця більшовицьким агентом у Роттердамі.
1938 р. — Посилення русифікації України у зв'язку з рішеннями XIV з'їзду КП(б)У 13—18 червня.
1939 р. — Розгром польською владою української православної церкви на Холмщині (знищено 189 церков, а 149 було передано римо-католикам).
1939—1941 рр. — Широкомасштабні репресії органів ДКВС проти українців західних областей. Масові депортації українського населення у віддалені райони СРСР.
1941 р., січень «Процес 59» членів ОУН у Львові.
1941 р., 22 червня — Початок Великої Вітчизняної війни. Захоплення німцями Львова (30 червня), Галичини (липень), згодом — усієї України (19 вересня — Києва, 26 жовтня — Одеси, 24 жовтня — Харкова, у липні—серпні 1942 р. — Слобожанщини й Кубані). У ході війни на фронтах загинуло 8,8 млн. українців (загальні втрати України у Другій світовій війні становлять 17 млн. осіб), зруйновано 30 тис. сіл та 870 міст, знищено щонайменше 45% економіки.
1941 р., 12 липня — Арешт німецькими фашистами організаторів Українського Державного Правління у Львові на чолі з Я. Стецьком, а згодом — і С. Бандери (перебував у концтаборі до вересня 1944 р.).
1941 р., кінець липня — серпень — Знищення більшовиками під час відступу радянських військ до 15 тис. українських політичних в'язнів, що перебували у в'язницях Львова, Золочева, Дубна, Рівного, Луцька, Києва, Харкова та інших міст. Розстріл у Києві агентами НКВД групи видатних діячів української культури, серед яких — українська письменниця й громадська діячка Л. Старицька-Черняхівська, оперний співак М. Донець та ін. Депортація відомих українських діячів у віддалені райони СРСР, під час якої багато з них загинуло або були знищені НКВД (В. Свідзінський, І. Юхименко, А. Кримський, К. Студинський, П. Франко та ін.).
1941 р., 1 серпня — Включення німцями Галичини до Генеральної Губернії (дистрикт Галичина).
1941 р., 19 серпня — Передача Румунії української території між Дністром і Бугом (так звана «Трансністрія») на підставі німецько-румунського договору.
1941 р., 20 серпня — Створення Рейхскомісаріату України на чолі з Е. Кохом зі столицею в м. Рівному.1941 р., 30 серпня — Вбивство в Житомирі провідних членів ОУН О. Сеника та М. Сціборського.
1941 р., 15 вересня — Масовий арешт німецькими фашистами членів ОУН С. Бандери. Початок підпілля й активної боротьби ОУН проти німецько-фашистських окупантів.
1941 р., грудень — Арешт і розстріл (у лютому 1942 р.) в Києві німецькими фашистами групи українських націоналістів, у тому числі поетеси Олени Теліги.
1942 р., 13 лютого — Початок примусового вивезення українців («остарбайтерів») з центральних і східних областей на роботу до Німеччини (протягом 1941—1944 рр. було вивезено до 2,5 млн. осіб).
1942 р., 25 липня — Німецькі фашисти розстріляли в Києві крайового провідника ОУН С. Банд ери Д. Мирона-Орлика.
1942 р., 25 липня — Три військові угорські суди над приблизно 150 членами націоналістичного підпілля на Закапратті.
1944 р., червень — У німецькому концтаборі Шаксенгаузен закатовано українського письменника Олега Ольжича-Кандибу (сина О. Олеся).
1944—1955 рр. — Каральні акції органів НКВД СРСР проти українських сил опору, в процесі яких було вбито понад 150 тис. бійців УПА та ОУН, заарештовано понад 100 тис. і депортовано до Сибіру понад 200 тис. осіб із західних областей України.
1945 р., Ув'язнення українських греко-католицьких владик з митрополитом Й. Сліпим.
1946 р., 8—10 березня — Ліквідація греко-католицької церкви і підпорядкування її Російській православній церкві.
1946 р., березень — Закритий судовий процес у Києві над греко-католицькою церковною ієрархією на чолі з митрополитом Й. Сліпим.
1946 р., 24 серпня — Постанова пленуму ЦК КП(б)У «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури у «Нарисі історії української літератури», різка критика часописів «Вітчизна» і «Перець» (ця постанова була згодом підтверджена XVI з'їздом КП(б)У 25—26 січня 1949 р.).
1946—1949 рр. — Ліквідація російськими шовіністами українських культурних здобутків під час Другої світової війни («ждановщина»).
1947 р., З березня — Призначення Л. Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У і нова «чистка» серед українських культурних кадрів, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі».
1947 р., квітень—травень — Депортація лемків та українців з Холмщини до північної та західної Польщі (операція «Вісла»).
1949 р. — Чергова «чистка» в КП(б)У у зв'язку з рішеннями її XVI з'їзду 25—28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22 175 її членів).
1949 р., 28 серпня — Скасування уніатської греко-католицької церкви на Закарпатті на релігійному з'їзді в Мукачеві.
1950 р.,. 5 березня — У сутичці із загонами МВД біля м. Львова загинув головний командир УПА Т. Чупринка (Р. Шухевич).
1950 р., 28 квітня — Скасування унії на Пряшівщині (Чехословаччина).
1951 р., 2 липня — Погромні статті в московській газеті «Правда» проти «націоналістичних ухилів в українській літературі» (різка критика вірша В. Сосюри «Любіть Україну» та лібрето опери «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука і В. Василевської).
1954 р., 23—26 березня — XVIII з'їзд КПУ схвалив набір юнаків і дівчат з України на Сибір і до Казахстану для освоєння цілинних і перелогових земель (протягом 1952—1956 рр. туди виїхало приблизно 100 тис. осіб).
1954 р., 7 липня — Таємна постанова ЦК КПРС про посилення антирелігійної пропаганди.
1957—1961 рр. — Посилені антирелігійні акції в УРСР, ліквідація приблизно половини церковно-релігійних установ (парафій, монастирів, семінарій).
1958 р., 12 листопада — Постанова Пленуму ЦК КПРС «Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти», на основі якої Верховна Рада УРСР ухвалила закон від 17 квітня 1959 р., спрямований на посилену русифікацію України (зокрема, про необов'язкове, а «за бажанням батьків» вивчення української мови в російських школах України).
1959 р., 15 жовтня — Убивство С. Бандери агентом КДБ Б. Сташинським.
1961 р., січень — Закритий суд у Львові над членами Української Робітничо-Селянської Спілки (Л. Лук'яненко, І. Кандиба, С. Вірун та ін.), які обстоювали право виходу УРСР зі складу СРСР. Засудження Л. Лук'яненка до смертної кари.
1961 р., жовтень — Прийняття нової програми КПРС її XXII з'їздом, яка проголошувала політику «злиття націй» і подальшу русифікацію союзних республік.
1962 р. — Судовий процес над 20 членами Львівського Українського Національного Комітету, чотирьох з яких було засуджено до розстрілу.
1963 р. — Підпорядкування національних Академій наук союзних республік московській Академії наук СРСР.
1964 р., 24 травня — Умисний підпал Державної Публічної Бібліотеки АН УРСР у Києві; протест громадськості (самвидавний матеріал «З приводу процесу над Погружальським»).
1965 р., серпень—вересень — Перша велика хвиля арештів українських діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П. Заливаха, С. Караванський, В. Мороз, М. Осадчий, А. Шевчук та ін.).
1967 р., З серпня — Арешт В: Чорновола (був засуджений на 3 роки ув'язнення в таборах суворого режиму).
1968 р., 26 листопада, 14 грудня — Зумисні підпали у Видубицькому монастирі в Києві.
1969 р., червень — Лист українських політичних в'язнів (М. Гориня, І. Кандиби, Л. Лук'яненка) до Комісії охорони прав людини в ООН про отруювання політв'язнів.
1970 р., січень — Судовий процес проти І. Сокульського, М. Кульчицького В. Савченка — ініціаторів «Листа творчої молоді Дніпропетровська» проти русифікації.
1970 р., 28 листопада — Трагічна смерть (убивство) української художниці А. Горської у Василькові на Київщині.
1971 р., 22 травня — Виступ А. Лупиноса біля пам'ятника Т. Шевченкові в Києві і його арешт.
1971 р., 17 червня — Помер у таборі Дубровлагу український політичний в'язень М. Сорока.
1971 р., літо — Нищення могил Українських січових стрільців на Янівському цвинтарі у Львові.
1972 р., січень—травень — Друга велика хвиля арештів в Україні [В. Чорновіл, Є. Сверстюк, І. Світличний, І. Дзюба, М. Осадчий, В. Стус, І. Калинець, І. Стасів-Калинець, о. В. Романюк (згодом — патріарх Володимир УПЦ КП), Н. Світлична, Ю. Шухевич та ін.].
1972 р., травень — Усунення з посади першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста за український націоналізм; чистка керівних кадрів КПУ.1977 р., 5 лютого — Арешт членів Української Гельсінської групи (УГГ) М. Руденка й О. Тихого; суд над ними 23 червня — 1 липня і вирок М. Руденкові 7 років ув'язнення та 5 років заслання й О. Тихому відповідно 10 та 5 років.
1977 р., 4 квітня — Арешт членів УГГ М. Матусевича і М. Мариновича (засуджені 23—30 березня 1978 р. на 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму і 5 років заслання).
1977 р., 12 грудня — Другий арешт Л. Лук'яненка в Чернігові (був засуджений у липні 1978 р. на 10 років ув'язнення і 5 років заслання).
1978 р., 11 листопада — Директива колегії Міністерства освіти УРСР «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки» (посилення русифікації).
1979 р., березень—жовтень — Нові арешти українських діячів в Україні: О. Бердника (6 березня), Ю. Бадзя (23 квітня), Ю. Литвина (6 серпня), М. Горбаля (23 жовтня) та ін. (усі вони були засуджені до максимальних строків ув'язнення в таборах суворого режиму й заслання у віддалені райони Росії).
1979 р., 18 травня — Загадкове вбивство композитора В. Івасюка біля Львова.
1979 р., 29 травня — Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів СРСР.
1980 р., червень — Арешт засновника УГГ Оксани Мешко.
1981 р. — Арешт українських політичних діячів С. Набоки, Л. Мілявського, Л. Лохвицької.
1983 р. — Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах і виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови та літератури («Андроповський указ») та директива колегії
Міністерства освіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення русифікації.
1984 р. — Померли в таборах О. Тихий, Ю. Литвин, В. Марченко.
1985 р., 4 вересня — У концтаборі помер поет В. Стус.
1986 р., 26 квітня — Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції (побудованій за рішенням Москви всупереч протестам українських учених і широкої громадськості), яка призвела до тяжких наслідків, рівнозначних геноциду.
1989 р. — Постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову [російську] в СРСР.
1990 р., квітень — Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.
http://litopys.org.ua/pivtorak/pivt15.htm
Добавлено спустя 10 минут 24 секунды:
| Константин писал(а): | | державное эсперанто, которое по недоразумению величают "украинским языком" |
М и ф 1
"Украина и украинцы – продукт польской и австрийской интриги, которая использовала чуждую народу группу украинских националистов для раскола единого тела большой русской нации"
Хочу заверить всех, что украинский язык по словарному запасу не уступает русскому и употребляется не меньшее количество лет. Он не продукт искажения русского языка или смешивания с польским, такое заключение дала Российская Академия наук в далёком 1905 году на запрос царя Николая II.
При внимательном чтении известных русских историков
Н. Карамзина-http://www.kulichki.com/inkwell/text/special/history/karamzin/karahist.htm,
С. Соловьёва-http://history.tuad.nsk.ru/Author/Russ/S/Solovjew/index.html,
В. Ключевского-http://bibliotekar.ru/rusKluch/index.htm
также можно найти аргументы против упомянутого штампа о польской и австрийской интриге.
http://www.personal-plus.net/forum/read.php?1,1228,1325#1325
Не по упомянутой «интриге» запорожские казаки вели длительную и ожесточенную борьбу против польской короны-http://www.bibliotekar.ru/encW/100/54.htm.
В эти же времена они, нередко, ожесточённо воевали с войсками Москвы-
http://www.grad.konotop.net/konotop.bitva.html
противостояли набегам татар и турок. Пробовали договориться даже со шведами, искали союзников, которые могли бы гарантировать единственное – украинскую государственность.
_____________________________________________________
|
|
| К началу темы |
|
|
Константин
Зарегистрирован: 10.09.2007
Сообщения: 567
Откуда: Орёл
|
| Добавлено: Чт Мар 27, 2008 5:27 pm |
|
|
| Влад Ковалёв писал(а): | | Поясните пожалуса, чем же плоха Украиньска мова? |
Во-первых, нужно различать, что за мова? Есть собственно украинский язык, т.е., т.н. полтавский диалект; а есть "державна мова" - и вот это эсперанто имеющее сейчас отдалённое (и с каждым годом всё более отдалённое) отношение к украинскому языку.
"Дермова" искусственно сконструирована на основе локального галицийского наречия украинского языка /которое представляет собой украино-польско-немецкий суржик/ путём целенаправленного вымывания из его слов оставшихся древнерусских корней, а так же слов аналогичных словам русского литературного (общерусского) языка и заимствования целых словарных массивов из польского языка, с вкраплениями из немецкого и специально изобретённых свидомыми "филологами" неологизмов.
Чем "державна мова" плоха? Да ни чем, как ничем не плохи эсперанто или волапюк. Плоха "дермова" не сама по себе, а тем, что этот искусственный язык насильственно навязывается украинскому обществу методами государственного принуждения и репрессий.
Литература по теме:
http://malaya-russia.narod.ru/ukraina.htm
http://www.russian.kiev.ua/library.php
http://www.edrus.org/content/category/10/73/56/
http://www.edrus.org/content/category/5/81/47/
Отдельные работы:
«На» или «в» Украине? Лингвистика или политика?
Русь нерусская (Как рождалась «рідна мова »)
Происхождение русско-украинского двуязычия на Украине
Малорусский язык и “украiнсько-руський” литературный сепаратизм
Как, когда и с какой целью появилась «украинская мова» |
|
| К началу темы |
|
|
|
  |
Клуб друзей и читателей Розы мира (2007-2011)
-> Беседка
-> Политика
|
Часовой пояс: GMT + 3
На страницу Пред.
1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20,
21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32 След. [Всё]
|
| Страница 9 из 32 |
|
Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете голосовать в опросах
|
|
Powered by phpBB © 2001, 2005 & Святой Коннектий |
Сайт
Альбом
Помощь
Поиск
Пользователи
Группы
Профиль
Войти и проверить личные сообщения
Вход
