Святые заступники: Брахма Нарада, Архангел Гавриил Клуб друзей и читателей Розы мира (2007-2011)

Три вещи не возвращаются: выпущенная стрела, сказанное слово и упущенная возможность.
(Арабская пословица)

 
Перейти на сайтСайт   АльбомАльбом   ПомощьПомощь   ПоискПоиск   ПользователиПользователи   ГруппыГруппы   
 ПрофильПрофиль   Войти и проверить личные сообщенияВойти и проверить личные сообщения   ВходВход 
Святые заступники: Бодхисаттва Гуаньинь, ангел

Дорогие друзья, форум закрыт для написания сообщений.

Следопыт. юэй
 
 
Добавить тему в избранное   Ответить на тему    Клуб друзей и читателей Розы мира (2007-2011) -> Личное -> Визитная карточка
Предыдущая тема :: Следующая тема  
Автор Сообщение
slidopyt.ua



Зарегистрирован: 21.02.2008
Сообщения: 107
Откуда: Україна

СообщениеДобавлено: Ср Мар 05, 2008 4:57 pm    Следопыт. юэй


__________

I. МЕНТАЛЬНОСТЬ
Украинская диаспора как системообразующий фактор Pоссийского государства Испытывая привязанность к степному и лесостепному ландшафту, украинцы более или менее равномерно расселялись по пространству Большой Евразийской Степи в широтном диапазоне Украины, то есть на юге европейской части России, в Казахстане, на Дальнем Востоке (похожие ландшафты украинские эмигранты заселяли по всему миру - в США, Канаде, Латинской Америке, Австралии).

Большое Евразийское Пространство (и особенно Северный Кавказ, Кубань, Нижнее Поволжье, Башкирия, Казахстан, Западная Сибирь, Дальний Восток - "Зеленый Клин") удерживается с XVII века и до сих пор в значительной степени именно этническими украинцами и их ассимилированными потомками: духовенством и чиновниками, крестьянами-переселенцами и казаками, военными и инженерами оборонных предприятий, нефтяниками и газовиками, изгнанными с Украины во время коллективизации "куркулями" и ссыльными-"бандеровцами". Украинцы составляли существенную, иногда доминирующую, часть и в первоначальной азиатской колонизации, и в "столыпинском" переселении, и в многочисленных "стройках коммунизма", и в миграциях советского времени - освоении Сибири, Крайнего Севера, казахстанской целины.


Россияне и украинцы в исторической ретроспективе История учит только тому, что ничему не учит. В этом лишний раз убеждаешься при анализе нынешних украино-российских отношений: мы так и не научились трезво анализировать своё прошлое, в котором, как оказалось, множество мифов и легенд. Недавние учебники, написанные весьма тенденциозно, в угоду власти, до сих пор воспринимаются как догма, на уровне веры. Некоторые российские политики, например, готовы по-всякому клеймить коммунистическое прошлое, однако исторические догматы и штампы «Краткого курса ВКПб» оставляют незыблемыми.

Сравнительная диахроническая таблица по истории России IX-XVIII веков Исторический опыт показал, что, пока за каждым народом сохранялось право быть самим собой, объединенная Евразия успешно сдерживала натиск и Западной Европы, и Китая, и мусульман. К сожалению, в XX в. мы отказались от этой здравой и традиционной для нашей страны политики и начали руководствоваться европейскими принципами - пытались всех сделать одинаковыми. А кому хочется быть похожим на другого? Механический перенос в условия России западноевропейских традиций поведения дал мало хорошего, и это неудивительно. Ведь российский суперэтнос возник на 500 лет позже. И мы, и западноевропейцы всегда это различие ощущали, осознавали и за "своих" друг друга не считали. Поскольку мы на 500 лет моложе, то, как бы мы ни изучали европейский опыт, мы не сможем сейчас добиться благосостояния и нравов, характерных для Европы. Наш возраст, наш уровень пассионарности предполагают совсем иные императивы поведения.
__________

II. ЯЗЫК
Українці повертаються до власних коренів Пропозиція надати російській мові статус державної є запрошенням українців відмовитися від своєї української мови й перейти на чужу. Тож погляньмо у глибину нашої прамови, щоб бодай поверхово побачити, від чого маємо відмовитися.

Збереження традиції “Треба сказати, що іноземці, які відвідали Росію в другій половині XVII ст. (Павло Алеппський, А. Мейерберг, А. Олеарій та ін.), вважали Московію і Україну різними державами, населеними відмінними народами, кожний із своєю власною мовою, побутом, правами”.

Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов. Г.П. Півторак Походження східнослов'янських народів та їхніх мов (української, російської і білоруської) хвилювало багато поколінь дослідників. На кожному історичному етапі вчені тлумачили ці проблеми по-різному залежно від обсягу наявного в них фактичного матеріалу, ідеологічних позицій дослідників, панівної на той час політичної кон'юнктури тощо.

Мовна ситуація в Київській Русі Розглядаючи мовні проблеми в Київській Русі, слід чітко розрізняти два рівні функціонування мови в давньоруському суспільстві — діалектний і літературний.
У Київській Русі існували дві форми усної мови (усне народне діалектне мовлення та усно-літературні койне, тобто «спільні діалекти» для багатьох верств населення) і дві писемно-літературні мови — давньокиївська (давньоруська) і церковнослов'янська.


Спор Руси с Московией закончится победой Украины В 1223 году на помощь украинским князьям в их борьбе против монголо-татар послали с ростовским полком Василия Константиновича, но он якобы, не успел "к ним в Русь". Под 1406 годом в отечественной летописи сообщается, что "Свидригайло... начал много зла с Москвой творить Литовской земле и Руси". Под 1415 годом сообщается: "Витовт, Большой князь Литовский, увидев, что митрополиты, придя из Москвы в Киев, забирают из святой Софии все, что красиво ... и в Московскую землю относят", чтобы "не преуменьшалось богатство в земле Русской", приказал выбрать своего митрополита.
Таких упоминаний в летописях очень много, и каждый читатель при желании может легко найти еще пару сотен. Между тем, никогда в летописи не упоминаются ни "Суздальская Русь", ни "Залеская Русь", ни "Московская Русь" – все это поздние выдумки имперских идеологов. Русь всегда была одна – Киевская. Русью не была не только Северо-Восточная окраина, но и другие подчиненные Киеву земли. В 1147 году, когда черниговский князь Святослав Ольгович взял в осаду город Неринск (в Рязанском княжестве), летопись пишет: "В то же время прибежали к Святославу из Руси отроки". Таким образом, и Рязань не является Русью.

Нерусский русский язык Начиная разговор о русском (российском) языке, следует прежде всего вспомнить, что Россия – это неславянская страна. К территориям, населенным древними околославянскими народностями, можно отнести лишь Смоленск, Курск, Брянск – территории древних кривичей.

Откуда есть пошел русский язык Многие даже достаточно грамотные люди считают, что старославянский – это язык наших предков, на котором они разговаривали во времена Руси. Видимо, путаницу вносит само название – старославянский. На самом же деле, этот язык относится к южнославянской подгруппе славянских языков, точнее является солунским диалектом древнемакедонского языка, на который в IX веке Кирилл и Мефодий перевели греческий текст Библии.

Откуда взялся украинский язык ? Можно ли называть древний язык “украинским”, если самого слова “Украина” не было? Назвать язык можно как угодно – суть от этого не меняется. Древние индоевропейские племена тоже свой язык “индоевропейским” не называли.

Термін “Россія” за одностайним твердженням дослідників є якраз терміном штучним, утвореним візантійськими греками. “Штучність терміну видно з того, що попередні назви “Русь”, “Русія” замінено в ньому візантійським — Россія”
Стародавні греки мали звичай називати “Малою” країну, яка була колискою даного народу, а “Великою” — країну, пізніше ними колонізовану. “Так, Мала Азія, в старогрецькому розумінні, була прабатьківщиною азіатів, а Велика Азія — зібранням їх колоній. Мала Греція обіймала тільки південну частину Балканського півострова (тобто Епір, Фессалію, Аттику, Пелопоннес), а грецькі колонії в Сицилії і вздовж берегів Апулії і Калабрії називалися Великою Грецією”.20 Від греків ці поняття перейшли до Східної Європи. Таке тлумачення цих термінів є загальноприйнятим. Винятком є погляд історика В. Татіщева. Він твердить, що термін “Велика Русь” вживався спершу до князівства Великого Новгороду. Після загарбання його Москвою цей термін, як велося, був включений до царського титулу і звідси його поява у московських правителів.21 Але таке уявлення Татіщева є непереконливим. Більшість дослідників, як вже було сказано, дотримується погляду, що вселенський патріарх, а за його прикладом візантійські імператори, після переїзду митрополита на Залісся “стали називати митрополію Київську — “Малою Руссю”, що по грецькому означало — головну Русь, а митрополію Московську — “Великою Руссю”, тобто по грецькому, колонією Русі, новою Руссю”.

Україна-Русь “Выезжая на малороссийскую равнину,— писав відомий педагог К. Д. Ушинський,— с какой бы то ни было стороны: с великорусской ли, срединной, холмистой возвышенности, с белорусских ли песчаноглинистых пространств, ограниченных с юга течением Десны, из лесистой ли Литвы по берегам Припяти, из южных ли степей, недавно населенных, — вы невольно замечаете, что въехали в особенную страну, страну какой-то тишины, неподвижности, словом, в страну вековечно земледельческую. Этот характер вековечной равнины, с незапамятных времен кормившей и продолжающей кормить многие поколения одного и того же племени, ярко отражается и в характере населения, крепко связанного с своею землею, тихого, неподвижного, в котором весь быт сложился по условиям земледелия, у которого все обычаи, все предания, все песни проникнуты земледельческим характером… В великорусе вы не заметите той привязанности к земле, он не задумается бросить свою деревню надолго и даже выселится из нее навсегда…”

Переселення слов’ян у VI-VII ст Різні дослідники неодноразово підкреслювали великий ступінь спорідненості сербської та лужицької мов з українською. Вражає велика подібність лужицької мови до української, незважаючи на відсутність контактів між ними в останні півтори тисячі років.

Записка по вопросу о цензуре книгъ на малорусскомъ языке Больнее и обиднее всего для малороссовъ запрещеніе перевода Евангелія. Малоруссы, добровольно объединившіе все свои интересы с великорусскимъ народомъ, не имеютъ права слушать и читать Евангеліе на родномъ языке, въ своей стране, где пользуются такимъ естественнымъ правомъ все инородцы и иноверцы, въ своемъ государстве, где въ силу 45 ст. основн. зак. разрешается всеми народами, славить Б-га всемогущаго "разными языки".

Документи про заборону української мови Низка документів, які у хронологічній послідовності засвідчують нищення української мови.

Приказ Минпроса СССР от 16.05.85 №94 (15 % - надбавка учителям русского языка)

Лінгвоцид Формування національної свідомості громадян, ототожнення себе з народом - складний, багатогранний процес, який не обмежується певними хронологічними рамками. Його основу слід закладати вранньому віці, коли формуються світогляд, національно-мовна особистість на міцному ґрунті об'єктивних знань про світ, землю, державу, народ, коли стають доступні духовні надбання нації, настає усвідомлення не тільки родинного (через батьків), суспільного (через оточення), етнічного (через народ), а головне - духовно-кровного зв'язку зі своєю нацією, з її духовною і матеріальною культурою.

Уроки «кельтського тигра» Історія Ірландії (так само, як й історія України, Польщі, Фінляндії, Грузії, Словаччини та інших країн) вчить, як нелегко здобувається незалежність країнами, що вийшли зі складу великих імперій, як непросто долається імперська великодержавна інерція метрополій.

Російська мова як не діалект української Після кількох століть дискримінації української мови ідея Партії регіонів про державний статус російської цілком виглядає не як захист російської мови, а як атака на українську.
__________

III. КАРТЫ
От Тартарии-Московии к России.

Тартария (1606 г.) Опубликована в Амстердаме И.Гондиусом

Московия (1690г.) Карта Коронелли (Coronelli, Vincenzo)

Московия (1669г.) New map of Moscovia

Россия и Великая Тартария (1786 г.) Carte de l'Empire de Russie & de la Grande Tartarie 1786

La Russie Blanche ou Moscovie Белая Россия или Московия. Амстердам, [середина XVIII в.].
Карта, гравированная на меди. В раме и паспарту.


Карта на которой территория Украины обозначена как "Russia Rubra" (Красная Русь),
в тоже время территория России названа - "Moscovitica".

__________

IV. СТАТИСТИКА

Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г.
Распределение населения по родному языку и регионам.
В целом по империи.
Великорусский - 55.667.469 чел. Малорусский - 22.380.551 чел. Пропорция (2.49) : (1)

Перепись населения 1989 г.
В целом по СССР.
Русские - 145.155 тыс. чел. Украинцы - 44.186 тыс. чел. Пропорция (3.27) : (1)

Всесоюзная перепись населения СССР 1926 года
1926г. - РСФСР (русские - 74.млн.) (украинцы -7.9млн.) Пропорция (9.4) : (1)
1926г. - УССР (русские - 2.7млн.) (украинцы - 23млн.) Пропорция (1) : (8.7)

1989г. РСФСР (русские - 120млн.) (украинцы - 4.3млн.) Пропорция (27) : (1)
1989г. УССР (русские - 11.4 млн.) (украинцы - 37.4 млн.) Пропорция (1) : (3.3)

Русские во Львовской области По данным польской переписи 1931 года, в Восточной Галиции проживало около 900 русских , из которых 462 человека жили во Львове. Вхождение Восточной Галиции и Западной Волыни в состав УССР в 1939 году привело к притоку русских — работников административных учреждений и силовых структур. В начале 1940 года в Восточной Галиции было около 20 тысяч русских в составе только городского населения.

Национальный состав населения Донецкой области на 2001г.
Украинцы - 2.7 млн. - (56,87 %)
Русские - 1.8 млн - (38,22 %)

Ще якихось сто років тому Донбас населяла людність, відсотків на 70-75 україномовна Екскурсовод повідомивши, що державною мовою вона володіє краще за всіх присутніх, вона продовжила розповідь «на общєпонятном язикє». Хтось із присутніх журналістів її підтримав: «Нєчєго здєсь Вєрховную Раду устраівать». А хтось згадав заяложене від надміру частого вжитку «наукове» обґрунтування місцевої російськомовної недорікуватості: «Так історічєскі сложилось...»

Так, задля загального розвитку вітчизняних україножерів. На час перепису 1907–го в Херсонській губернії жило
1 млн. 462 тис. україномовних,
575,4 тис. російськомовних і
322,5 тис. тих, хто розмовляв на «єврейсько–німецькій» мові. Я так розумію — на ідіш.

У Бессарабській російською спілкувалися 155,8 тис.,
українською — 379,7 тис.,
румунською (очевидно, молдавської тоді навіть передові учені не визнавали) — 920 тисяч.
228,2 тисячі тут говорили на ідіш.

Ото вам і вся «Новоросія».


На Кубані російськомовних жило багато — 816,7 тис.
Але українців усе ж більше: 908,7 тисячі.
От на Ставропіллі росіяни вже переважали: 482,5 тис. проти 319,8 тис.


Севастополь – город имперских неудач и украинской славы Следует сказать, что историческая реальность имеет мало общего с этими мифами. Историческая и мифологическая проблема Севастополя как «оплота России на Юге» состоит в том, что город до сих пор не выдержал ни одной осады.

Украинские этнические землм на территории РСФСР Значно сильніше русифікація зазнали ті частини СРСР, які відокремлено від української етнічної території та приєднано до РСФСР: Північна Слобожанщина (південна частини теперішніх областей – Білгородської, Воронізької й Курської), частина Донеччини (частина Ростовської області) та західна Кубань (Краснодарський край) – разом 114 300 км? з
(1926) 5 093 000 населення, у тому числі 3 357 000 українців (66,0% усіх).
Ці землі – це єдина в СРСР велика суцільна неросійська територія, яку було включено безпосередньо до РСФСР, навіть без прав автономної республіки чи автономної області; на ній українці не мають жодних національних прав: нема українських шкіл (за винятком недовгого часу українізації), преси, книжкової продукції, а приплив українського друкованого слова з УРСР штучно утруднений.

За переписом 1970, на цій території українці становлять ледве 9% всього населення (за мовою ледве 2%).

Карта расселения украинцев на Кубани.

Переселення українців до Далекого Сходу наприкінці XIX - на початку XX ст. Населення Амурської області складало на 1917 р. близько 337 тис. чол. Приморської — близько 540 тис. чол. Тож загалом населення Зеленого Клину становило майже 880 тисяч. За переписом, проведеним 1918 року українськими організаціями, українців нараховувалося тоді 437 тис. чол. = 49.7 %
За даними офіційного радянського перепису населення 1989 р., населення Приморського краю становило 2256 тис.чол. (з них українців - 185 тис.), Хабаровського краю — 1812 тис. (українців — 112,6 тис.), в Амурській області мешкало 1050 тис.чол. (українців — 70,8 тис.) Таким чином, з усього сучасного населення історичного Зеленого Клину у 5118 тис. чол. лише 368 тис. вважали себе українцями = 7.2%.
Початок справді масовому переселенню українців на Далекий Схід поклав царський указ від 1 червня 1882 р.: ним передбачалися певні заходи щодо прискореного заселення Південно-уссурійського краю.


На виконання цього указу було налагоджено переселення селян морем з Одеси до Владивостока пароплавами "Доброфлоту". У березні 1883 р. сюди прибув перший пароплав з кількома сотнями переселенців, переважно селян Чернігівської губернії. Мовлячи про склад переселенців за місцем вибуття, слід відзначити, що за даними відомого організатора переселенської справи й дослідника Далекого Сходу Ф. Ф. Буссе в 1883-1892 pp. вихідці з Чернігівщини становили 75,2% українських переселенців. У 1896-1899 pp. на перше місце виходять переселенці з Київщини. В 1900—1910 pp. майже рівний був відсоток переселенців з Київщини — близько 25% і Полтавщини — 25,48% (переселення з Полтавщини на Зелений Клин почалося 1887 p.)

За підсумками радянського дослідника В. М. Кабузана, в 1883—1905 pp. на Далекий Схід переселилося 172876 осіб, з українських губерній — 109510 чоловік, або 63,4% всіх переселенців. Більшість із них оселилося в Приморській області — 77139 українців, тобто 78,1%. Серед переселенців до Амурської області в даний період відсоток українців був менший і становив 47,8. Слід додати, що за місцем виходу серед поселенців до Амурщини відчутно переважали полтавчани — 64,51%, вихідців з Правобережної України було значно менше. В. Кабузан стверджує, що питома вага українців у Приморській області до 1903 p. ніколи не була нижча за 75%. Ці дані збігаються з даними українських дослідників Далекого Сходу - В. Кубійовича, І. Світа, Т. Олесіюка

Всього в західній та східній діаспорах проживає близько 11 млн. українців. Окрему групу переселенців з України становили депортовані російським урядом ув’язнені, інтерновані або заслані українські гетьмани, члени козацької старшини антиросійської орієнтації. Їх засилали до Сибіру, Соловецького монастиря та інших монастриських в’язниць північної Росії. Багато українських козаків і посполитих примусово переселили до Росії на будівництво Петербурга та інших міст, численних фортець, укріплень, каналів. Якщо у XVII-XVIII ст. українців масово переселяли в Поволжжя, на Урал, то з другої половини XIX ст. - у Сибір, Казахстан, Середню Азію, Далекий Схід.

Карта Украины. Президентские выборы 2004г.
(Синим цветом обозначены области в которых региональные власти пытаются придать русскому языку статус государственного. В этой части Украины % соотношение украинцы - русские = 68 к 32)

Карта Украины. Процент русских по регионам.

Подробно по областям :
Оранжевая Украина (в тыс.чел.)

Область. Украинцы____Русские

Киевская ______1684,8____ 109,3

Черниговская ___1155,4____ 62,2

Сумская _______ 1152,0____121,7

Полтавская _____1481,1____117,1

Черкасская _____1301,2____ 75,6

Кировоградская _1014,6____ 83,9

Житомирская ___1254,9____ 68,9

Винницкая ______1674,1____ 67,5

Ровенская ______1123,4____30,1

Тернопольская __1113,5____ 14,2

Хмельницкая ___1339,3____ 50,7

Ив-франковская_1371,2____ 24,9

Черновицкая ____689,1 ____ 37,9

Львовская _____ 2471,0____ 92,6

Закарпатская ___ 1010,1____ 31,0

итого _________19799.5____ 984.3

Итого %_____ 95 % ____ 5 %

Бело-голубая Украина (в тыс.чел.)

Область. Украинцы____Русские

Крым_____________492,2____1180,4

Донецкая _________2744,1____1844,4

Луганская ________1472,4____991,8

Харьковская ______2048,7____742,0

Днепропетровская_2825,8____627,5

Запорожская______1364,1____476,7

Одесская_________1542,3____508,5

Николаевкая______1034,4____177,5

Херсонская_______961,6_____165,2

Итого___________14485.6____6724

Итого % ______68 %_______32 %

__________

V. ГОЛОДОМОР
Россия через свое Министерство иностранных дел назвала Голодомор в Украине 1932-1933 лет "так называемым "голодомором" и заявила, что не признает его.

В Целом по СССР. Русские.
в 1926г. = 77.791.124 чел. = 100%
в 1937г. = 93.933.065 чел. = 120,7 %

В Целом по СССР. Украинцы.
в 1926г. = 31.194.976 чел. = 100%
в 1937г. = 26.421.212 чел. = 84,7 %

В Целом по СССР. Белорусы.
в 1926г. = 4.738.923 чел. = 100%
в 1937г. = 4.874.061 чел. = 102,9 %

Перепись 1937 года.
В целом по СССР.

Олександр Палій, експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України.
Що стосується голодомору в Україні, безумовно, він був геноцидом. Я, як історик, знаю багато фактичних підтверджень цьому. Головним підтвердженням служить той факт, що на українських кордонах стояли військові підрозділи, які не випускали українців за територію нашої країни, знімали їх з потягів. Потрібно сказати, що є дуже багато сіл в Україні, які знаходяться близько до російського кордону. Наприклад, села в Луганській області межують з Ростовською областю РФ, Сумська область з Воронезькою. У цих селах за декілька кілометрів від кордону вимирали цілі села. Російські села, які були по той бік кордону, не випробовували проблем з харчуванням. Звичайно, тоді не було червоної ікри, але ніхто з голоду не вмирав.

Тільки в Україні використовувалися військові підрозділи для того, щоб захищати територію усередині самої України і не випускати населення. Ніде, ні в Росії, ні в Казахстані, такі методи не використовувалися. Для демонстрації цього існує багато архівних документів, згідно з якими з території Росії і інших країн висилали тих українців, які проривалися через кордони. Таких людей налічувалося сотні тисяч. Є документ від 1933 січня, згідно з яким до України було вислано більше двохсот тисяч чоловік.

Є спеціальна постанова, в якій йшлося про вилучення всіх без виключення продуктів харчування. Не тільки зерна. Що стосується зерна, то дійсно і в Росії були застосовані репресивні методи відносно селян. Але вилучення зерна не передбачає голодну смерть. Вилучення ж всіх продуктів має на увазі те, що люди не доживуть до весни, особливо в умовах села у той час. Ці методи були застосовані тільки на території України.

Звичайно, всі ці факти всім відомі. Демонстрація подібних документів викликає у Росії нервову реакцію, хоча її ніхто прямо не звинувачує. І все таки, подібна реакція РФ на ці події свідчить про те, що вона асоціює себе з тим режимом, який проводив геноцид в Україні.

Якби в Росії геноцид дійсно був, ніхто б не упирався увічненню пам'яті загиблих від геноциду людей в Україні. У російському МЗС була зроблена заява про те, що визнання геноциду над українцями якимсь чином кривдить представників інших національностей, які також постраждали з голоду. Коли був геноцид євреїв, від рук фашистів загинуло багато представників інших народів. Це ніяк не заперечує геноциду над євреями. Ніяких інших постраждалих від репресій народів це не кривдить. Подібна реакція Росії свідчить про те, що її керівництво асоціює себе з продовжувачами справи Сталіна.


Чехия: украинцев хотели уничтожить. Теперь насчитывается 13 государств, признавших факт геноцида во время голодомора: к США, Эстонии, Канаде, Аргентине, Венгрии, Литве, Грузии, Австралии, Польше, Испании, Перу и Эквадору присоединилась Чехия (данные о странах – по РИА «Новости»).

«Коммунистическая иквизиция в Украине» В декабре 1932 г, в самый пик Голодомора выходит постановление Кремля о паспортизации страны. Паспортизации подлежит только городское население, крестьян же насильственно закрепляют за колхозами как крепостных; отдельными решениями ЦК устанавливается мера наказания за самовольный переезд в другие местности. Согласно Женевской Конвеции «О неприменении насильственного труда», ратифицированной СССР в 1922 г., Москва для крестьян законодательно вводит рабство. Эта норма просуществовала в СССР до 1967 г.

Голод в Донбассе 1932-1933 гг.
ПО ДОКУМЕНТАМ ГОСАРХИВА ДОНЕЦКОЙ ОБЛАСТИ Почти повсеместными были факты употребления в пищу собак, кошек и павшего скота. В с.Куз.Михайловке Старо-Каранского района отмечены случаи употребления в пищу зараженных сапом лошадей. В с.Лызино Ново-Псковского района колхозник Кондратенко около месяца жил и кормил семью падалью со скотского кладбища, собак и кошек и сам замерз на этом кладбище, откапывая конскую ногу.
О крайне бедственном положении людей в этот период свидетельствуют многочисленные факты каннибализма.


Голод 1932 - 1933 гг на Полтавщине.
ВОСПОМИНАНИЯ ОЧЕВИДЦА Оставшись без крошки хлеба, крестьяне ели котов, собак, крыс, кору деревьев и листья. Люди от голода сходили с ума. Имели место случаи каннибализма. На границах Украины были выставлены военные отряды, возвращавшие назад тех, кто бежал от ужасной трагедии в Россию, где такого голода не было. Эта необъявленная война украинскому крестьянству Сталиным должна была ликвидировать базу украинской нации и национального возрождения. Да, это был искусственный голодомор, организованный Сталиным и его окружением. Генсек дал приказ относиться к голоду как к несуществующему явлению. Нигде в тогдашних архивных документах советских и партийных учреждений нет даже слова "голод". Точных данных об умерших от голода в Украине не существует, но в большинстве зарубежных и отечественных источников приводится цифра - 7-9 миллионов человек. Хорошо запомнилось мне это страшное время. Родился я и жил в Сенче Лохвицкого района. У моей матери было трое детей: я - шести лет, сестра - трех и однолетний брат. Отец в то время подался на Донбасс искать лучшей жизни и там и пережил голод. А мы остались в колхозной, полуразрушенной хате, без всяких средств к существованию. Надежда была только на мать, которая трудилась в колхозе. Рано утром она шла на поле, а поздно вечером, обессиленная, возвращалась домой. Я с сестрой и братом весь день оставались дома одни. Еды никакой не было. Мы с сестрой "паслись". Весна была голодной, но зеленой. Ели лопушки, щавель, калачики, кукурузу, белую акацию и еще какой-то бурьян. Старались все это дать и маленькому брату, но он этой "еды" не брал. Все время плакал, мучился... Через несколько дней его не стало.

"Розсекречена пам`ять" на веб-сайті СБ України. Виставка презентує розсекречені Службою безпеки України архівні документи радянських органів державної безпеки, у яких розповідається про Голодомор 1932-1933 років в Україні На виставці представлені накази, директиви, документи таємного діловодства та оперативно-статистична звітність про репресії на селі Державного політичного Управління УСРР, архівні кримінальні справи жертв каральної політики тоталітарного режиму, свідчення очевидців, документальні матеріали, що відображають трагедію народу.

У Донецьку, Луганську, Харкові, Сумах, Полтаві, Чернігові, Черкасах, Дніпропетровську, Херсоні, Миколаєві у книгах відгуків залишили записи про свої враження від виставки загалом близько тисячі відвідувачів, які разом зі словами вдячності на адресу організаторів висловлювали побажання зробити її постійно діючою, а також створити відповідні експозиції у місцевих краєзнавчих музеях, посилити висвітлення теми Голодомору в шкільних і вузівських курсах історії України. Кілька десятків людей похилого віку підтвердили своїми спогадами відомості, що містяться в експонованих документах.


Роберт Конквест «Жатва скорби»
(Советская коллективизация и террор голодом)
Читать книгу онлайн - 33 листa.
__________

VI. ГОСУДАРСТВО
«Государство против своего народа»
Первая часть справочного издания «Черная книга коммунизма»

Глава 1. Парадоксы Октября
Глава 2. «Вооруженная рука пролетарской диктатуры»
Глава 3. Красный террор
Глава 4. «Грязная война»
Глава 5. От тамбовского восстания к Великому голоду
Глава 6. От передышки к «великому перелому»
Глава 7. Насильственная коллективизация и раскулачивание
Глава 8. Великий голод
Глава 9. «Социально чуждые элементы» и циклы репрессий
Глава 10. Большой террор (1936-1938)
Глава 11. Империя лагерей
Глава 12. Обратная сторона победы
Глава 13. Апогей и кризис ГУЛАГа
Глава 14. Последний заговор
Глава 15. После Сталина.

«ГУЛАГ» Необходимость изучения советской тюремно-лагерной системы вряд ли нуждается в обосновании. Может быть, именно здесь в наибольшей степени выявляются механизмы тоталитарного режима, модельные для нашей истории последних десятилетий. Устройство и функционирование специализированных карательных институций в какой-то мере открывают нам и механику самого террора, его установки и последствия. И очень показательно, что символом государственного террора в целом стал — с легкой руки Александра Солженицына — именно «ГУЛАГ», пусть крупная, но далеко не основная структура в советской репрессивной системе.
__________

VII. Великая Отечественная война. (1941-1945 гг.)

Польский поход РККА (1939) По́льский похо́д РККА (17 сентября – 5 октября 1939 года) — военная операция Красной Армии по установлению контроля над восточными территориями Польши: Западной Белоруссией, Западной Украиной и районом Белостока; официальное название в советской историографии – Освободительный поход в Западную Украину и Западную Белоруссию 1939 года.

КАТЫНЬ Одно из событий, режиссером которого был Берия, вошло в историю как Катыньское дело. Катынь — название местности под Смоленском, где было обнаружено одно из захоронений польских граждан, ставших жертвами бериевских палачей. Слово, действительно, имеет трагический смысл: «кат» по-польски и по-украински означает «палач», Катыньское дело — дело палача Берии.

"Золотий вересень" 1939 року.
ПЕКЛО: Західна Україна у Єдиному ... Просторі із Москвою в 1939-1941рр.
"Ця різня за своїми розмірами й звірствами переходить всі жахіття, що їх знало людство."

ІВАНО-ФРАНКІВСЬК (в минулому Станіславів): "... В одній із камер було дуже багато крові.

ТЕРНОПІЛЬ: "Коли я увійшов у тюрму...

ЗОЛОЧІВ: "... нелюди-большевики саджали на палі, вбивали цвяхи в голову, під нігті, виривали кусками тіло, обривали носи, вуха (живцем дерли пояси з шкіри.)"

Організатори і виконавці масових етнічних убивств на території України у довоєнний період
Товарищ Цисаров, оперуполномоченный НКВД в Черткове: "ДАЙ НОЖ! РЕЖЬ ГРУДЬ!"

"Мы их не стреляли, мы их убивали просто так, обушком"
Історію загибелі цієї мужньої дівчини почув від одного з катів колишньої Станіславської (Івано-Франківської) тюрми. Час стер в пам'яті прізвище героїні, що знайшла смерть від його рук. Випадковість зустрічі з ним пов'язана з перебуванням в одному із желізноводських санаторіїв, де лікувався у 60-х роках.
Може, колись, коли розкриються ті страшні архіви КДБ, загиблій буде повернено ім'я, стане відомою історія її боротьби в рядах УПА. А сьогодні нехай буде так, як описую ту страшну правду, без імені героїні. Моя совість і честь примушує зробити це, хоч і надто пізно.
Щоденно, після обіду, мій сусід випивав припасену заздалегідь пляшку горілки, не роздягаючись і не роззуваючись, завалювався в ліжко і хропів. Років йому було не так багато, десь під сорок, виглядав знищеною алкоголем людиною.
Нав'язуючи компанію до пиття, з образою сприймав відмову, говорячи: "Что, пить со мной западло? Да ты знаешь, кто я такой? Со мной генералы считались, а ты пить со мной не хочешь?!"
Один раз, оп'янівши, сказав:
- Ты знаешь, почему я пью? Пью с тоски, что-то мучит меня, сосет, перед глазами постоянно люди, которых я лично убил.
- І що, не судили тебе за те?
- запитую я.
- Не судили, ибо я был особым человеком.
- Чого ж ти людям не розкажеш про кривду, яку робив,
- мовив я.
- Нельзя, подписку давал. Да и, вообще-то, делал, что приказывала партия, понял?
Але якось, добре випивши, він розповів про вбивство дівчини, яка постійно стоїть йому перед очима.
- Убивать научился еще в заградотряде под Сталинградом. Расстреливал разных. Солдат своих жалко было. А здесь, в Станиславе, убивали бандеровцев, этих не жалко было, - мовив далі.


ПОПЫТКА ВТОРОЙ ГРАЖДАНСКОЙ...
(1941-1945 гг.)
О характере той, прошлой, войны мне уже приходилось писать неоднократно. И навлек я на себя гнев определенной части читателей, придерживающихся советской версии истории Второй мировой войны. И тем не менее, ознакомившись с новыми документами, я вновь взялся за перо. Хотя отлично понимаю, что в покое меня не оставят и на сей раз. Но утешает лишь то, что в плеяде "битых" я буду не первым. В свое время Дмитрий Волкогонов, руководитель авторского коллектива по подготовке многотомной истории войны, был подвергнут самому настоящему шельмованию и даже снят с должности начальника Института военной истории за то, что пытался "протащить" в многотомный труд "капитулянтские идеи, унижающие и оскорбляющие советский народ и его армию". А председатель главной редакционной комиссии, министр обороны маршал Язов, сказал: "Демократы сейчас ставят целью подготовить и провести "НЮРНБЕРГ-2" над КПСС. В томе присутствует концепция обвинительного заключения на этом процессе". Коротко и по-солдатски прямо. Можно только себе представить, сколь интересен был труд, подготовленный большой группой военных историков. К сожалению, он не увидел свет. (Н.Зенькович. "ЦК закрыт, все ушли..." - Москва, 1999).

УКРАИНА. Обстановка на Украине к началу войны была довольно сложной. В памяти народа были и голод 1933 года, в результате которого погибло более 5 млн. человек, коллективизация, депортации населения из западных областей республики. Движение за достижение национальной независимости не прекращалось ни на миг.

С началом войны масса солдат и офицеров украинцев бежала из рядов Красной Армии, тем более, что отступление шло через родные города и села. 30 июня 1941 года во Львове Украинское национальное собрание провозгласило восстановление Украинской самостоятельной державы. Реакция немцев последовала незамедлительно. На Акт 30 июня немцы ответили арестом украинского правительства и его лидеров - Ярослава Стецько, Степана Бандеры. Всю войну Степан Бандера провел в немецком концлагере. Два его брата - Олекса и Василий были уничтожены в Освенциме, как и некоторые другие члены украинского правительства. Но ликвидировать движение за достижение независимости не удалось. Оно ушло в глубокое подполье и продолжало борьбу. В конце 1942 - начале 1943 года была создана Украинская повстанческая армия (УПА) и ее Главный войсковой штаб.


__________

VIII. УПА :1.) краткий исторический очерк

2.)
РОЗДІЛ І
НІМЕЦЬКА ОКУПАЦІЯ УКРАЇНИ. СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ
АРМІЇ ТА ЇЇ БОРОТЬБА ПРОТИ НІМЕЦЬКО-ФАШИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ,
РАДЯНСЬКИХ ПАРТИЗАНІВ, ПОЛЬСЬКИХ ЗБРОЙНИХ ФОРМУВАНЬ (1941-1944).

РОЗДІЛ ІІ
ОРГАНІЗАЦІЙНА ПОБУДОВА УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ

РОЗДІЛ III
ПАРТИЗАНСЬКА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ В 1944-1946 pp.

РОЗДІЛ IV
УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ НА ЗАКЕРЗОННІ. РЕЙДИ УПА.

РОЗДІЛ V
ПІДПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН—УПА В 1947-1953 pp.

ЕПІЛОГ

3.)СБУ доказала непричастность ОУН к еврейским погромам Служба безопасности Украины рассекретила документы, свидетельствующие о непричастности Организации украинских националистов к уничтожению еврейского населения во Львове в 1941 году.

4.)Все меньше граждан Украины против статуса воинов УПА Об этом свидетельствуют результаты опроса, проведенного с 5 по 18 декабря 2007 года Фондом "Демократические инициативы" и фирмой "Юкрейниан социолоджи сервис".

5.)На Львовщине наконец-то переименовали село, сожженное карателями НКВД Первое историческое упоминание о селе Либухова датируется 1589 годом. В 1945 году офицер НКВД Максимов на хуторе Гныла, что вблизи села, конфисковал зерно и арестовал вдову с ребенком. Дорогой арестантов отбили воины УПА, а Максимова застрелили. За это энкавэдисты сожгли целое село. В 1947 году Либухову переименовали на Максымивку в честь того самого офицера НКВД Максимова.

6.)СБУ рассекретила "игры" советских агентов в бойцов ОУН-УПА Служба безопасности Украины обнародовала документы о специальных группах Министерства госбезопасности СССР, которые выдавали себя за воинов ОУН и УПА и действовали в западных областях УССР в 1944-1954 годах.

7.)Бесчинства НКВД под видом бойцов УПА
«Совершенно секретно.
Военный прокурор войск МВД Украинского округа

15 февраля 1949 г.
№ 4/00134

Секретарю ЦК КПБ Украины тов. Н.С. Хрущеву


8.)СБУ докажет, что «зверства» УПА творили переодетые чекисты Как заявил в эфире «5 канала» и.о. главы СБУ Валентин Наливайченко, в скором времени этот документ должен быть обнародован.

«Мы имеем сейчас документ, который был известен Хрущеву в 49-му году. Настало время его обнародовать. Это доклад одного из военных прокуроров о так называемых спецбоевиках, которые под видом отрядов УПА свирепствовали в Западной Украине», - рассказал он.


9.)Украинофоб Путин или неуч, или провокатор При этом Зварич выразил мнение, что нужно "провести круглые столы на уровне историков, где проанализировать документы, которые уже сейчас рассекречиваются СБУ". "Объективный анализ непредубежденных историков даст возможность выйти на чистую правду, о которой, я убежден, и сейчас российский президент знает", - подчеркнул Зварич.

10.)Феномен бандерофобии в русском сознании В СССР справедливыми считались все войны, которые вела эта страна, а несправедливыми — войны всех тех, кто деяниям Советского Союза оказывал сопротивление.

11.)Украинские политзаключенные советуют российским маразматикам изучать историю Украины Богдан Качор отмечает, что лишь в концлагерях Аушвица, в котором сидел и он, было заключено около 500 членов ОУН. «Напомню россиянам, которые сознательно не хотят изучать нашу историю, что 30 июня в 1941 году ОУН под руководством Степана Бандеры провозгласила во Львове Акт о восстановлении украинского государства, после чего немцы арестовали Бандеру и членов Украинского государственного правления и заключили их в концлагерь Заксенхаузен. В концлагере Освенцим погибли два родных брата Бандеры, а брат Богдан был расстрелян гитлеровцами как член группы ОУН на Херсонщине», - сказал он.

12.)ФСБ проти УПА В Росії, влада, що впевнено прямує в бік авторитаризму, потребує своєї легітимізації в суспільстві через постійне апелювання до "героїчного" радянського минулого.
Тому українські спроби викрити сталінський тоталітарний режим і віддати належне тим, хто намагався йому протистояти, зустріли гостру реакцію з боку політиків сусідньої держави.
Заяви щодо "неправильного" бачення українцями своєї історії звучать з вуст найвищих посадовців та інституцій Росії. Звичайно, не могла не долучитися до цькування "українських спроб переписати історію" і ФСБ.



Последний раз редактировалось: slidopyt.ua (Вт Июл 08, 2008 3:55 pm), всего редактировалось 12 раз(а)
К началу темы
  Ответить с цитатой                 Посмотреть профиль Отправить личное сообщение
Показать сообщения:   
Добавить тему в избранное   Ответить на тему    Клуб друзей и читателей Розы мира (2007-2011) -> Личное -> Визитная карточка Часовой пояс: GMT + 3
 
Всё на одной странице

 
Перейти:  
Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете голосовать в опросах





Powered by phpBB © 2001, 2005 & Святой Коннектий